Вибори Дожа Венеції (Частина Друга)

Вибори Дожа Венеції 

(Частина Друга)

Складна та заплутана система виборів дожа була спрямована на те щоб вибори відбувались без закулісних домовленостей, хабарів та корупції. Вибір нового дожа мав бути результатом співпраці Божої волі та людської мудрості.

Починаючи з 12 століття дожі Венеції обирались на засіданні Великої Ради, у виборах приймали участь всі члени ради окрім тих кому ще не було тридцяти років. В день виборів наймолодший член сіньйорії йшов молитись у Базиліку Св. Марка. Вийшовши з базиліки він зупиняв першого зустрічного хлопчика, цей хлопчик йшов з ним у Палац Дожів на засідання Великої Ради, він також мав брати участь у підготовці до виборів. Хлопчик допомагав у жеребкуваннях. Венеціанці називали його Баллотіно (Ballotino). Баллотіно був єдиним учасником виборів який не мусів бути знатного походження.

На засіданні Великої Ради, після оголошення процедури виборів, урну для голосування наповнювали восковими кульками, кількість кульок відповідала кількості членів Великої Ради. В тридцяти кульках були невеличкі папірці на яких було написане одне слово “Виборець”. Венеціанці молились до і під час засідання щоб Бог виявив свою волю через жеребкування. Кожен член Великої Ради підходив до урни і отримував від Баллотіно одну кульку. Ті хто отримував кульки з щасливим папірцем йшли до іншого залу. Якщо серед членів Великої Ради були їхні родичі вони не приймали участі в подальшому жеребкуванні, оскільки в кожному виборчому комітеті міг бути тільки один представник родини. Після цього жеребкування тридцять виборців складали присягу. Але не вони вибирали дожа. Це був тільки початок. Друге жеребкування проводилось тільки серед цих тридцяти і їх кількість зменшувалась до дев’яти. Після молитви за дар мудрості ці дев’ять методом голосування вибирали інших сорок кандидатів. Кожен з сорока мав набрати як мінімум сім голосів. На цьому роль дев’яти закінчувалась. Група сорока виборців методом жеребкування скорочувалась до дванадцяти. Ці дванадцять вибирали двадцять п’ять чоловік, які, з допомогою жеребкування, скорочувались до дев’яти. Ця дев’ятка голосуванням обирала сорок п’ять кандидатів, кожен з них мав набрати як мінімум сім голосів. З цих сорока п’яти, жеребкуванням вибирали одинадцять. Після всіх цих жеребкувань і голосувань ці одинадцять мали обрати кінцевий виборчий комітет. Голосуванням вони обирали сорок одного члена Великої Ради, кожен з яких мав набрати щонайменше дев’ять голосів. Ця група з сорока одного виборця і обирала нового дожа.

На цьому приготування до виборів завершувалось.
Завтра ознайомимось з самим процесом виборів дожа Венеції.

(далі буде)