Вибори Дожа Венеції (частина перша)
Протягом періоду що тривав понад 1000 років, від 717 р. до падіння Венеціанської Руспубліки 1797 р., у Венеції правили 120 дожів. Дожі обирались серед членів знатних венеціанських родин, це були правителі з обмеженою владою, яку не можна було передавати по спадковості, і з необмеженим терміном правління. Вони обирались на ціле життя, але оскільки переважно обирали людей у старшому віці для багатьох з них цей термін не був надто довгим. Правління деяких дожів тривало менше року. Найдовше правив Франческо Фоскарі – 34 роки (1423-1457). Зі ста двадцяти дожів дев'ять відреклись від посади - четверо з них були монахами; двоє загинули в бою; трьох вбили; трьох стратили; трьох усунули з посади; двох осліпили а потім усунули; двох заслали у вигнання, при чому одного з них осліпили. Всі ці трагедії відбулись до 1423 року, після чого всі дожі, включно з останнім, Людовіко Маніном померли у своєму ліжку.
23-ій Венеціанський Дож П’єтро І Орсеоло (роки правління 976-978) був проголошений святим, Католицькою Церквою.
Спочатку дожі призначались Візантією, потім обирались громадою Венеції (аренго) а з 1172 року дожів обирали 40 аристократів, яких в свою чергу обирали серед членів Великої Ради. Щоб уникнути хабарів та корупції процес обрання дожів був надзвичайно складним та заплутаним, там були присутні молитва, лотерея, обоговорення та голосування які повторювались декілька разів в різній послідовності.
Коли помирав дож, на час міжцарів'я Рада вибирала трьох магістратів, інквізиторів покійного дожа. Вони повинні були вчинити суд над покійним, оцінити кожен його вчинок. Про всі свої відкриття вони повинні були повідомити п'яти іншим магістратам - "корректорам". Цим чиновникам потрібно було написати нову клятву і якщо буде потрібно посилити обмеження, враховуючи досвід попередника.
(далі буде)
Немає коментарів:
Дописати коментар