субота, 31 жовтня 2015 р.

Вибори Дожа Венеції (Частина Друга)

Вибори Дожа Венеції 
(Частина Друга)


Складна та заплутана система виборів дожа була спрямована на те щоб вибори відбувались без закулісних домовленостей, хабарів та корупції. Вибір нового дожа мав бути результатом співпраці Божої волі та людської мудрості.

Починаючи з 12 століття дожі Венеції обирались на засіданні Великої Ради, у виборах приймали участь всі члени ради окрім тих кому ще не було тридцяти років. В день виборів наймолодший член сіньйорії йшов молитись у Базиліку Св. Марка. Вийшовши з базиліки він зупиняв першого зустрічного хлопчика, цей хлопчик йшов з ним у Палац Дожів на засідання Великої Ради, він також мав брати участь у підготовці до виборів. Хлопчик допомагав у жеребкуваннях. Венеціанці називали його Баллотіно (Ballotino). Баллотіно був єдиним учасником виборів який не мусів бути знатного походження.


На засіданні Великої Ради, після оголошення процедури виборів, урну для голосування наповнювали восковими кульками, кількість кульок відповідала кількості членів Великої Ради. В тридцяти кульках були невеличкі папірці на яких було написане одне слово “Виборець”. Венеціанці молились до і під час засідання щоб Бог виявив свою волю через жеребкування. Кожен член Великої Ради підходив до урни і отримував від Баллотіно одну кульку. Ті хто отримував кульки з щасливим папірцем йшли до іншого залу. Якщо серед членів Великої Ради були їхні родичі вони не приймали участі в подальшому жеребкуванні, оскільки в кожному виборчому комітеті міг бути тільки один представник родини. Після цього жеребкування тридцять виборців складали присягу. Але не вони вибирали дожа. Це був тільки початок. Друге жеребкування проводилось тільки серед цих тридцяти і їх кількість зменшувалась до дев’яти. Після молитви за дар мудрості ці дев’ять методом голосування вибирали інших сорок кандидатів. Кожен з сорока мав набрати як мінімум сім голосів. На цьому роль дев’яти закінчувалась. Група сорока виборців методом жеребкування скорочувалась до дванадцяти. Ці дванадцять вибирали двадцять п’ять чоловік, які, з допомогою жеребкування, скорочувались до дев’яти. Ця дев’ятка голосуванням обирала сорок п’ять кандидатів, кожен з них мав набрати як мінімум сім голосів. З цих сорока п’яти, жеребкуванням вибирали одинадцять. Після всіх цих жеребкувань і голосувань ці одинадцять мали обрати кінцевий виборчий комітет. Голосуванням вони обирали сорок одного члена Великої Ради, кожен з яких мав набрати щонайменше дев’ять голосів. Ця група з сорока одного виборця і обирала нового дожа.

На цьому приготування до виборів завершувалось.
Завтра ознайомимось з самим процесом виборів дожа Венеції.

(далі буде)

Вибори Дожа Венеції (частина перша)

Вибори Дожа Венеції (частина перша)




Протягом періоду що тривав понад 1000 років, від 717 р. до падіння Венеціанської Руспубліки 1797 р., у Венеції правили 120 дожів. Дожі обирались серед членів знатних венеціанських родин, це були правителі з обмеженою владою, яку не можна було передавати по спадковості, і з необмеженим терміном правління. Вони обирались на ціле життя, але оскільки переважно обирали людей у старшому віці для багатьох з них цей термін не був надто довгим. Правління деяких дожів тривало менше року. Найдовше правив Франческо Фоскарі – 34 роки (1423-1457). Зі ста двадцяти дожів дев'ять відреклись від посади - четверо з них були монахами; двоє загинули в бою; трьох вбили; трьох стратили; трьох усунули з посади; двох осліпили а потім усунули; двох заслали у вигнання, при чому одного з них осліпили. Всі ці трагедії відбулись до 1423 року, після чого всі дожі, включно з останнім, Людовіко Маніном померли у своєму ліжку. 



23-ій Венеціанський Дож П’єтро І Орсеоло (роки правління 976-978) був проголошений святим, Католицькою Церквою.


Найдовше правив Франческо Фоскарі – 34 роки (1423-1457).

Спочатку дожі призначались Візантією, потім обирались громадою Венеції (аренго) а з 1172 року дожів обирали 40 аристократів, яких в свою чергу обирали серед членів Великої Ради. Щоб уникнути хабарів та корупції процес обрання дожів був надзвичайно складним та заплутаним, там були присутні молитва, лотерея, обоговорення та голосування які повторювались декілька разів в різній послідовності.

Коли помирав дож, на час міжцарів'я Рада вибирала трьох магістратів, інквізиторів покійного дожа. Вони повинні були вчинити суд над покійним, оцінити кожен його вчинок. Про всі свої відкриття вони повинні були повідомити п'яти іншим магістратам - "корректорам". Цим чиновникам потрібно було написати нову клятву і якщо буде потрібно посилити обмеження, враховуючи досвід попередника.

(далі буде)