“Єретики” Г. К. Честертон

“Єретики” Г. К. Честертон

       Сьогодні завершив читати книгу Г. К. Честертона “Єретики” яку беззаперечно можу назвати однією з найцікавіших та захоплюючих книг які мені доводилось читати.

Ця книга є своєрідною відповіддю на соціальні, філософські, політичні та релігійні виклики початку 20 століття.

       Розпочавши з аналізу того як слова ‘єресь’ та ‘єретик’ втратили своє початкове значення, автор перелічує ряд ‘єретичних їдей’ свого часу. З притаманним йому почутям гумору (за яке його часто критикували) та гострим розумом Честертон спростовує, а деколи і просто розбиває вщент, філософські та богословські помилки своїх сучасників, називаючи пойменно їх авторів, чи радше тих хто успадкував ці вчення від філософів попередніх століть та продовжував їх поширувати в Англії початку 20 століття.

       Звичайно неможливо на 120 сторінках перелічити та спростувати всі єресі але також неможливо було б на цих сторінках зачепити та розвинути більше тем ніж це зробив Честертон. Книга охоплює такі різноманітні теми як: суб'єктивізм  свобода слова, національність та раса, поганство та християнство, людська природа, ритуалізм, патріотизм, розваги, преса, література, почуття гумору....

       ‘Єретики’ не є легкою книгою, деякі частини я перечитував декілька разів, але автор захоплює читача з першої сторінки. Почавши читати цю роботу я зауважив що мені не знайомі більшість імен які там згадуються. Як я пізніше дізнався, це є один з аспектів книги який критикують сучасні її читачі, ідеї описані там майже всім зрозумілі (хоч напевно не всі з ними погодяться) а ось про більшість сучасників Честертона, чиї єресі він критикує у своїй роботі, вже давно забули. Як на мене то це швидше перевага аніж недолік. Більшість цих ідей (якщо не всі) описаних понад століття тому ми все ще можемо почути в нашому суспільстві, і ті хто їх сповідують в наш час часто видають їх за власну думку не підозрюючи що все це вже було давно сказано і спростовано. Ця книга є інтелектуальною ареною між людиною яка любить і шукає правду та тими хто пробує підлаштувати розуміння правди під себе. Для читача 21 століття вона може також служити своєрідним попередженням про те що суспільство забуває імена єретиків і пам'ятає тих хто шукає правду. Правда завжди є одна та незмінна тому книга Честертона є настільки ж актуальною в наш час як вона була століття тому.

       Після написання цієї роботи автор отримав шквал критики, в першу чергу від тих кого він обізвав єретиками. Один з його опонентів кинув йому виклик, кажучи що якщо він такий розумний та всезнаючий нехай опише те в що він вірить а не просто критикує думки інших. Відповідаючи на цей закид, через декілька років, виходить одна з найвідоміших книг Честертона “Ортодоксія” Якщо в Єретиках він описував проблему то в Ортодоксії пише про її вирішення.

       Мій Кіндл показує що читаючи цю книгу я виділив майже сотню цікавих думок та цитат, тому думаю що я ще не раз буду повертатись до цієї книги. Ортодоксія вже є у моєму спиcку must-read, але хочу зробити невелику перерву між цими роботами і зараз вибираю між книгами “Apologia pro Vita Sua” Джона Генрі Нюмана та “Секулярний вік” Чарльза Тейлора. Коли прочитаю поділюсь своїми думками.